МАРИХУАНА тримм Волжский Бошки марихуана White Widow

Эй, чуваки! Сегодня я вам расскажу нереальную историю, которая произошла со мной на прошлой неделе. Готовьтесь к увлекательному путешествию в мир закладок, кидал и марихуаны!

Так вот, начну с того, что в местном парке я случайно встретил своего старого друга, лейма по имени Макс. Поговорив немного, он предложил мне крутой дил по шишкам марихуаны. Я, конечно, сразу же взял их, ведь как известно, всегда лучше закупиться травкой заранее.

Только тут началось самое интересное. Познакомившись с Максом, я узнал, что он не так давно встречался с этим новым кидалой, чьи закладки стали популярными у нас в городе. Давайте назовем его Джеком. И да, Джек оказался настоящим мастером своего дела, и я решил проверить его на прочность.

Пока гуляли в парке, Макс показал мне фотографии тех шишек, которые он купил у Джека. На фото сияли такие красивые и пышные бутоны, что кайф начал ловить меня еще до открытия пачки. А еще у Джека можно было купить кристаллы, которые, по слухам, переносят в сказочный мир безумия и радости одновременно.

Дело доходило до экстрима, когда Макс рассказал мне о своем новом хобби – уколах. Он говорил, что попробовал пчелку несколько раз и теперь не может жить без нее. Точнее, без уколов, которые он делает сам, используя эту «пчелку». Представляешь, какой он Масяня – уколы делает, будто это детский конструктор!

И вот, всячески усложняя ситуацию, я предложил Максу немного расширить наши горизонты и попробовать что-то новенькое. Легальненькое, совсем немного. Я рассказал ему о марках – это таблетки с лсд, которые вызывают галлюцинации и потрясающий кайф. Но суть в том, что их можно легально купить в интернете, и это абсолютно безопасно!

Остановившись на скамейке, мы включили музыку и рассматривали закладки, ожидая самого кайфового момента. Знаете, когда ты засовываешь ведро с мыслями, ожидая, как оно будет шуметь внутри, стучать по стенам, а потом взрываться в потоке эйфории.

Мы решили не тратить время зря и выложить фотографии наших закладок в Инстаграм. Я сделал эффектное фото на фоне дыма, а Макс запостил снимок своих уколов, на которых были видны наши кристаллы. Весь город заполучил больше одной порции зависти, когда увидели наши фото.

По сигналу из Инстаграма нам начали приходить сториз, комменты и новые лайки. Все спрашивали, где мы купили такие закладки и как мы смогли оттопыриться на таком уровне. Даже кое-кто позвонил лично, чтобы узнать все секреты покупки хороших шишек.

Ну что я могу сказать? Нам было пофиг. Мы жарили свою закладку и летали в облаках счастья. Даже впервые попробовавшие марки не смогли сравниться с нашими шишками. Ведь наша травка была как чистый эликсир от райского сада. А остальное было просто бледной тенью того, что мы испытывали.

Но, конечно, наш концерт не мог длиться вечно. Мы, как и любой наркоман, сталкивались с реальностью и проблемами. И это было нормально, потому что мы решили не отказываться от этих волшебных таблеток и закладок.

Так что, ребята, если вы хотите оторваться от жизни и попробовать что-то новое, не стесняйтесь – оттопырьтесь на полную и устройте себе настоящий кайф!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...